(099) 124-05-06

Графік колл-центру

В список бажань Порівняти товар

Оканат-5 (Обетіхолева кислота) 5мг таб №100

Name: Оканат-5 (Обетіхолева кислота) 5мг таб №100
SKU: T00B353885
Price: 4800 UAH
Availability: InStock

Код товару:

T00B353885

0 відгуків

В наявності

4 800 грн

Кількість:

Доставка і оплата

Способи доставки

Укрпошта
Нова пошта
Можливе відправлення до Молдови

Способи оплати

Оплата онлайн
Передплата на кредитну картку
Оплата післяплатою

Для лікування більярдного ціррозу печинки.

Опис
Відгуки
Рекомендовані статті

Опис Оканат-5 (Обетіхолева кислота) 5мг таб №100

Продається в аптеці за рецептом лікаря-гастроентеролога/гепатолога.

Обетихолева кислота в таблетках

OCANAT

1.Загальна назва:

Обетихолева кислота в таблетках

2.Склад (якісний та кількісний):

Обетихолева кислота (таблетки) 5 мг:

Кожна таблетка, вкрита оболонкою, містить:

Обетихолева кислота 5 мг

Допоміжні речовини …........... q.s. (Quantum satis)

Забарвлення: Оксид титану IP

Обетихолева кислота (таблетки) 10 мг:

Кожна таблетка, вкрита оболонкою, містить:

Обетихолева кислота 10 мг

Допоміжні речовини .............. q.s.

Кольори: жовтий оксид заліза та діоксид титану

3.Лікарська форма та дозування

Лікарська форма: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Дозування: 5мг та 10мг

OCANAT доступний у вигляді:

Таблетки по 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки від білого до практично білого кольору,

вкриті плівковою оболонкою, гладкі з обох боків.

Таблетки по 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки від жовтого до світло-жовтого кольору,

вкриті плівковою оболонкою, гладкі з обох боків.

4.Клінічні особливості

4.1 Терапевтичні показання

ОКАНАТ показаний для лікування первинного біліарного холангіту (також відомого як

первинний біліарний цироз) у комбінації з урсодеоксихолевою кислотою (УДХК) у

дорослих з поганою відповіддю на УДХК або як монотерапія у дорослих, які не можуть

переносити УДХК.4.2 Дозування та спосіб застосування

4.2.1 Важливі вказівки щодо дозування та застосування

• Перед початком застосування препарату ОКАНАТ у пацієнтів з підозрою на цироз

печінки, використовуйте номограму (див. Таблицю 1) для розрахунку балів пацієнта, щоб

визначити його класифікацію за Чайлд-П’ю (A, B або C) та визначити відповідну

початкову дозу (див. Таблицю 2) [див. Розділ «Особливі застереження та заходи безпеки

при застосуванні»].

Таблиця 1: Номограма Чайлд-П’ю

• Регулярно спостерігати за пацієнтами під час лікування препаратом ОКАНАТ щодо

біохімічної відповіді, переносимості, прогресування захворювання та повторно

оцінювати класифікацію за Чайлд-П'ю, щоб визначити, чи потрібна корекція дозування

Зменшіть частоту дозування з одного разу на день до одного разу на тиждень за

необхідності для пацієнтів, у яких прогресує захворювання (тобто з класу А за Чайлд-П'ю

до класу В або С за Чайлд-П'ю) [див. розділ "Особливості застосування"].

4.2.2 Рекомендований режим дозування

Рекомендована початкова доза та режим дозування препарату ОКАНАТ для пацієнтів, які

не досягли належної біохімічної відповіді на відповідну дозу УДХК протягом

щонайменше 1 року або мають непереносимість УДХК (див. Розділ «Клінічні

дослідження»), залежить від стадії захворювання, як показано в Таблиці 2:

Таблиця 2: Режим дозування залежно від стадії захворювання

• Пацієнтам без цирозу печінки або з компенсованим цирозом печінки без печінкової

недостатності або з легкою печінковою недостатністю (клас А за Чайлд-П’ю) дозу

призначають один раз на добу

• Пацієнтам з цирозом печінки з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (клас

В або С за класифікацією Чайлда-П’ю) або пацієнтам, які раніше перенесли

декомпенсацію, дозу спочатку призначають один раз на тиждень, а потім не частіше

двох разів на тиждень.

4.2.3 Моніторинг для оцінки безпеки, переривання або припинення лікування

Регулярно спостерігати за пацієнтами під час лікування обетихолевою кислотою щодо

прогресування ПБХ за допомогою лабораторних та клінічних аналізів, щоб визначити,

чи потрібна корекція дозування. Зменшити частоту дозування для пацієнтів, які

прогресують від класу А за Чайлд-П’ю до класу В або С за Чайлд-П’ю (див. Таблицю 2

вище). Ретельний моніторинг рекомендується пацієнтам з підвищеним ризиком

печінкової декомпенсації, у тому числі з лабораторними ознаками погіршення функції

печінки (тобто загальний білірубін, МНВ, альбумін) та/або прогресування цирозу [див.

Особливі застереження та заходи безпеки при застосуванні]. Припинити лікування

обетихолевою кислотою у пацієнтів з лабораторними або клінічними ознаками

погіршення функції печінки. Якщо стан пацієнта повертається до початкового рівня,

зважте потенційні ризики та переваги відновлення лікування препаратом ОКАНАТ. Якщо

прийом обетихолевої кислоти розпочато повторно, використовуйте рекомендовану

початкову дозу з поправкою на класифікацію Чайлд-П'ю. Розгляньте можливість відміни

препарату ОКАНАТ у пацієнтів, у яких виникли клінічно значущі побічні реакції, пов'язані

з печінкою.

4.2.4 Догляд за пацієнтами з нестерпним свербежем при прийомі обетихолевої

кислоти

Для пацієнтів без цирозу печінки або з компенсованим цирозом печінки за

класифікацією Чайлд-П’ю класу А. •Додати антигістамінний засіб або засіб, що зв’язує жовчні кислоти [див. Розділ

«Особливості застосування», «Клінічні дослідження»].

•Зменшити дозування OCANAT до:

1. 5 мг через день, для пацієнтів з непереносимістю 5 мг один раз на день.

2. 5мг один раз на добу, для пацієнтів з непереносимістю 10 мг один раз на добу.

•Тимчасово перервати дозування обеїхолевої кислоти на термін до 2 тижнів. Відновити

прийом зі зменшеної дози пацієнтам, дозування яких було зменшено або перервано,

титрувати дозу на основі біохімічної реакції, переносимості та відкоригувати дозу

відповідно до відповідно до класифікації Чайлд-П’ю [див. Розділ «Особливості

застосування»]

Для пацієнтів класів B або C за Чайлд-П’ю або пацієнтів з попередньою

декомпенсацією:

•Додайте антигістамінний засіб або смолу, що зв'язує жовчні кислоти (див. розділ

"Особливості застосування", "Клінічні дослідження")

•Тимчасово перервати прийом обетихолевої кислоти на період до 2 тижнів. Відновити

прийом препарату у зменшеному дозуванні. Титрувати дозування на основі біохімічної

реакції, переносимості та відкоригувати відповідно до класифікації Чайлд-П’ю (див.

Розділ «Особливості застосування»).

Припинення лікування

Розглянути можливість припинення застосування препарату Обетихолевої кислоти у

пацієнтів, які продовжують відчувати стійкий, нестерпний свербіж, незважаючи на

стратегії лікування (див. розділ "Особливі застереження при застосуванні").

4.2.5 Вказівки щодо застосування

•Приймати обетихолеву кислоту з їжею або без неї;

•Пацієнтам, які приймають препарати, що зв’язують жовчні кислоти, слід приймати

обетихолеву кислоту щонайменше за 4 години до або через 4 години після прийому

препаратів, що зв’язують жовчні кислоти, або з якомога більшим інтервалом (див. Розділ

“Взаємодія з іншими лікарськими засобами”, “Клінічні дослідження”).

4.3 Протипоказання

Обетихолева кислота протипоказана пацієнтам з повною обструкцією жовчних шляхів.

4.4 Спеціальні попередження та застереження щодо використання

4.4.1 Печінкова декомпенсація та недостатність при неправильному підборі дози

ПБХ-пацієнтам з класом В або С за Чайлд-П'ю або декомпенсованим цирозом

печінки

У постмаркетингових звітах повідомлялося про печінкову декомпенсацію та печінкову

недостатність, у деяких випадках з летальним наслідком, у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки або печінковою недостатністю класу В або С за класифікацією Чайлда-

П’ю, коли доза обетихолевої кислоти була вищою, ніж рекомендована початкова доза 5

мг один раз на тиждень.

Повідомлялося про випадки, що зазвичай виникали протягом 2-5 тижнів після початку

прийому обетихолевої кислоти і характеризувалися гострим підвищенням концентрації

загального білірубіну та/або ЛФ (англ. – ALP) у поєднанні з клінічними ознаками та

симптомами печінкової декомпенсації (наприклад, асцит, жовтяниця, шлунково-

кишкова кровотеча, погіршення печінкової енцефалопатії).

У кількох випадках повідомлялося про покращення стану після відміни обетихолевої

кислоти, однак у низці випадків спостерігалося збереження симптомів. Оскільки

постмаркетингові випадки часто містять обмежену клінічну інформацію, її було

недостатньо для виключення супутніх факторів (наприклад, одночасний прийом

лікарських засобів) або ролі основного прогресуючого захворювання пацієнта у

виникненні цих явищ.

Пацієнти, які померли через ускладнення, пов’язані з печінкою, як правило, мали

декомпенсований цироз перед початком лікування і починали приймати обетихолеву

кислоту по 5 мг один раз на добу, що в 7 разів перевищує початкову схему прийому один

раз на тиждень у цій категорії пацієнтів (див. Розділ «Клінічні особливості).

Ведення / Лікування пацієнта

Регулярно спостерігати за пацієнтами щодо прогресування захворювання ПБХ,

включаючи ускладнення, пов’язані з печінкою, за допомогою лабораторних та клінічних

оцінок. Може знадобитися корекція дозування, перерва або відміна препарату.

Пацієнтам з підвищеним ризиком печінкової декомпенсації рекомендується ретельний

моніторинг. Тяжкі інтеркурентні захворювання, які можуть погіршити функцію нирок або

спричинити зневоднення (наприклад, гастроентерит), можуть посилити ризик

печінкової декомпенсації. Припиніть лікування обетихолевою кислотою пацієнтів з

лабораторними або клінічними ознаками погіршення функції печінки, що вказують на

ризик декомпенсації, та контролюйте функцію печінки пацієнта. Розглянути можливість

відміни обетихолевої кислоти пацієнтам, у яких виникли клінічно значущі побічні реакції

з боку печінки. Припиніть прийом обетихолевої кислоти пацієнтам, у яких розвивається

повна обструкція жовчовивідних шляхів.

4.4.2 Побічні реакції, пов’язані з печінкою

У ході двох 3-місячних плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з

переважно ранньою стадією захворювання на ПБХ спостерігалася залежність «доза-

ефект» щодо виникнення побічних реакцій, пов’язаних з печінкою, включаючи

жовтяницю, погіршення асциту та загострення первинного біліарного холеангіту при

застосуванні обетихолевої кислоти в дозах від 10 мг один раз на добу до 50 мг один раз

на добу (до 5-кратного перевищення найвищої рекомендованої дози) вже через один

місяць після початку лікування обетихолевою кислотою.В об’єднаному аналізі трьох плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів з

переважно ранньою стадією захворювання на ПБХ, скориговані на експозицію

показники частоти всіх серйозних та інших клінічно значущих побічних реакцій,

пов’язаних з печінкою, а також ізольованих підвищень показників печінкових хімічних

тестів, на 100 років впливу на пацієнта (PEY) становили: 5,2 у групі обетихолевої кислоти

10 мг (найвища рекомендована доза), 19,8 у групі обетихолевої кислоти 25 мг (у 2,5 рази

вище за найвищу рекомендовану дозу) та 54,5 у групі обетихолевої кислоти 50 мг.

Під час лікування обетихолевою кислотою слід спостерігати за пацієнтами щодо

підвищення показників печінкових біохімічних тестів та розвитку побічних реакцій,

пов’язаних з прийомом препарату. Пацієнтам з підвищеним ризиком печінкової

декомпенсації рекомендується ретельний моніторинг. Слід перервати лікування

обетихолевою кислотою пацієнтів з лабораторними або клінічними ознаками

погіршення функції печінки, що вказують на ризик декомпенсації, та контролювати стан

печінки пацієнта.

4.4.3 Сильний свербіж

У 12-ти місячному подвійно сліпому рандомізованому контрольованому дослідженню за

участю 216 людей, сильний свербіж спостерігався у 23% пацієнтів у групі обетихолевої

кислоти 10 мг, у 19% пацієнтів у групі обетихолевої кислоти з титрованою дозою та у 7%

пацієнтів у групі плацебо в рамках дослідження 1. Сильний свербіж визначався як

інтенсивний або розповсюджений свербіж, що заважає повсякденній життєдіяльності

або спричиняє серйозні порушення сну чи нестерпний дискомфорт і, як правило,

вимагає медичного втручання. У підгрупі пацієнтів у групі титрування обетихолевої

кислоти, які збільшили дозу з 5 мг один раз на добу до 10 мг один раз на добу через 6

місяців лікування (n=33), частота виникнення сильного свербіжу становила 0% з 0-го по

6-й місяць і 15% з 6-го по 12-й місяць. Медіана часу до появи сильного свербіжу

становила 11, 158 та 75 днів для пацієнтів у групах обетихолевої кислоти 10 мг,

титрування обетихолевої кислоти та плацебо відповідно.

Розгляньте можливість клінічного обстеження пацієнтів з новим виникненням або

погіршенням сильного свербежу. Стратегії лікування включають додавання смол

жовчних кислот або антигістамінних препаратів, зменшення дози обетихолевої кислоти

та/або тимчасове переривання прийому обетихолевої кислоти.

4.4.4 Зниження ЛПВЩ-ХС (HDL-C)

Пацієнти з ПБХ, як правило, мають гіперліпідемію, що характеризується значним

підвищенням загального холестерину, насамперед за рахунок підвищення рівня

холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ-ХС). У дослідженні 1 дозозалежне

зниження показників середнього рівня ХС ЛПВЩ від початку тестування спостерігалося

через 2 тижні у пацієнтів, які отримували обетихолеву кислоту, на 20% та 9% у групі 10 мг

та титрування відповідно, порівняно з 2% у групі плацебо.На 12-му місяці зниження середнього рівня ХС ЛПВЩ від початкового рівня становило

19% у групі прийому обетихолевої кислоти 10 мг, 12% у групі титрування обетихолевої

кислоти та 2% у групі плацебо. У 9 пацієнтів у групі прийому обетихолевої кислоти 10 мг, 6

пацієнтів у групі титрування обетихолевої кислоти та 3 пацієнтів у групі плацебо

спостерігалося зниження рівня ХС ЛПВЩ до менш ніж 40 мг/дл. Слід спостерігати за

пацієнтами щодо змін рівня ліпідів у сироватці крові під час лікування. Для пацієнтів, які

не реагують на обетихолеву кислоту після 1 року лікування найвищою рекомендованою

дозою, яка може бути переносимою (максимум 10 мг 1 раз на добу), і у яких

спостерігається зниження рівня ХС ЛПВЩ, слід зважити потенційні ризики та користь

від продовження лікування.

4.5 ВЗАЄМОДІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

4.5.1 Смоли, що зв’язують жовчні кислоти

Смоли, що зв’язують жовчні кислоти, такі як холестирамін, колестипол або колесевелам,

адсорбують і зменшують абсорбцію жовчних кислот і можуть знижувати абсорбцію,

системну експозицію та ефективність обетихолевої кислоти. Якщо ви приймаєте смолу,

що зв’язує жовчні кислоти, приймайте Обетихолеву кислоту щонайменше за 4 години до

або через 4 години після прийому смоли, що зв’язує жовчні кислоти, або з якомога

більшим інтервалом.

4.5.2 Варфарин

Міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) знижується після одночасного

застосування варфарину та обетихолевої кислоти. Слід контролювати МНВ та, за

необхідності, коригувати дозування варфарину для підтримання цільового діапазону

МНВ при одночасному застосуванні обетихолевої кислоти та варфарину.

4.5.3 Субстрати CYP1A2 з вузьким терапевтичним індексом

Обетихолева кислота може підвищувати вплив супутніх лікарських засобів, які є

субстратами CYP1A2. Терапевтичний моніторинг субстратів CYP1A2 з вузьким

терапевтичним індексом (наприклад, теофілін і тизанідин) рекомендується при

одночасному застосуванні з обетихолевою кислотою.

4.5.4 Інгібітори ефлюксного насоса жовчних солей

Уникайте одночасного застосування інгібіторів сольового ефлюксного насоса жовчі

(BSEP), таких як циклоспорин. Супутній прийом лікарських засобів, які інгібують канальні

мембранні транспортери жовчних кислот, такі як BSEP, може посилити накопичення

кон’югованих жовчних солей, включаючи тауриновий кон’югат обетихолевої кислоти, у

печінці та призвести до появи клінічних симптомів. Якщо одночасне застосування

вважається необхідним, слід контролювати рівень трансаміназ та білірубіну в сироватці

крові.

4.6 ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ У ПЕВНИХ ГРУПАХ ПАЦІЄНТІВ

4.6.1 ВагітністьОцінка ризику

Обмежені дані щодо застосування обетихолевої кислоти під час вагітності у людини є

недостатніми для оцінки ризику, пов’язаного з прийомом препарату. У дослідженнях

репродуктивної функції тварин не спостерігалося аномалій розвитку або шкоди для

плода при застосуванні вагітним щурам або кроликам обетихолевої кислоти в період

органогенезу в концентраціях, що приблизно в 13 разів перевищували дозу для людини

та в 6 разів – дозу для людини, відповідно, при максимальній рекомендованій дозі для

людини (англ. – maximum recommended human dose «MRHD») 10 мг [див. «Дані» нижче].

Оцінені фонові ризики основних вроджених дефектів та викиднів для зазначеної

популяції невідомі. У загальній популяції США оцінений фоновий ризик серйозних

вроджених вад розвитку та викиднів при клінічно діагностованій вагітності становить від

2% до 4% та від 15% до 20%, відповідно.

Дані

Дані про тварин

У дослідженні ембріонального розвитку щурів обетихолеву кислоту вводили перорально

в період органогенезу в дозах 5,25 та 75 мг/кг/добу. При дозі 25 мг/кг/добу (доза, що

спричиняла системний вплив, який приблизно в 13 разів перевищував системний вплив

у людини при MRHD 10 мг) не спостерігалося токсичності для матері або розвитку плода.

При дозі 75 мг/кг/добу (приблизно в 40 разів перевищує МRHD для людини),

спостерігалося зниження маси тіла плода та збільшення кількості ранніх або пізніх

резорбцій і нежиттєздатних плодів. У материнських особин при застосуванні 75

мг/кг/добу спостерігали смертність, втрату плодів, зменшення маси тіла та споживання

їжі, а також зниження приросту маси тіла. Таким чином, розвиток токсичності, що

спостерігається при цій дозі, може бути вторинним по відношенню до токсичності для

материнського організму.

Кролям перорально вводили обетихолеву кислоту в період органогенезу в дозах 3, 9 і 20

мг/кг/добу. Обетихолева кислота, що вводилася в дозах до 20 мг/кг/добу (приблизно в 5

разів вище MRHD), не була тератогенною і не дала жодних ознак шкоди для плода.

У дослідженні пренатального та постнатального розвитку введення обетихолевої

кислоти щурам під час органогенезу в період лактації в дозах 5, 25 та 40 мг/кг/добу не

впливало на вагітність, пологи або постнатальний розвиток у жодній дозі (доза 40

мг/кг/добу приблизно в 21 раз перевищує MRHD для людей).

Межі впливу обетихолевої кислоти були розраховані з використанням значень системної

дії (AUC) обетихолевої кислоти та кон’югатів активного метаболіту обетихолевої кислоти

(тауро-обетихолевої кислоти та гліколь-обетихолевої кислоти) у тварин (у зазначених

дозах) та у людей при MRHD 10 мг.

4.6.2 Лактація

Оцінка ризику

Інформація про наявність обетихолевої кислоти в людському молоці, вплив на немовлят,

яких годують груддю, або вплив на вироблення молозива відсутня. Переваги грудного вигодовування для розвитку та здоров’я слід розглядати разом з клінічною потребою

матері в обетихолевій кислоті та будь-яким потенційним негативним впливом

обетихолевої кислоти або основного захворювання матері на немовля, яке перебуває на

грудному вигодовуванні.

4.6.3 Використання в педіатрії

Безпека та ефективність обетихолевої кислоти у дітей не встановлені.

4.6.4 Геріатричне застосування

Не було виявлено загальних відмінностей у безпеці або ефективності між пацієнтами

віком 75 років і старше та пацієнтами віком до 65 років, але не можна виключити більшу

індивідуальну чутливість деяких осіб старшого віку.

4.6.5 Печінкова недостатність

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про печінкову декомпенсацію та печінкову

недостатність, у деяких випадках з летальним наслідком, у пацієнтів з декомпенсованим

цирозом печінки або печінковою недостатністю, цирозом печінки або печінковою

недостатністю за Чайлд-П’ю В або С, коли обетихолеву кислоту застосовували частіше,

ніж рекомендовано. У клінічних дослідженнях спостерігалася залежність «доза-

відповідь» щодо виникнення побічних реакцій з боку печінки при застосуванні

обетихолевої кислоти (див. Розділ «Особливості застосування»)

Вплив обетихолевої кислоти та її активних кон’югатів у плазмі крові значно зростає у

пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю (класи В і С за Чайлд-П’ю).

Перед початком прийому обетихолевої кислоти визначте класифікацію пацієнта за

Чайлд-П’ю, щоб визначити початкову дозу. Періодично переглядайте режим дозування

під час лікування.

Корекція дози необхідна пацієнтам з класами В і С за Чайлд-П’ю. Регулярно

контролювати пацієнтів на предмет прогресування захворювання на ПБХ за допомогою

лабораторних і клінічних досліджень. Може знадобитися корекція дозування, перерва

або припинення лікування (див. Розділ «Особливості застосування»)

4.7 Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою

Обетихолева кислота не має або має незначний вплив на здатність керувати

автомобілем та працювати з технікою.

4.8 Побічні ефекти

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як свербіж (63%) та втома (22%).

У групі титрування обетихолевої кислоти побічні реакції, що призвели до припинення

прийому препарату, становили 1%, а в групі обетихолевої кислоти 10 мг – 11%.

Найчастішою побічною реакцією, що призводила до припинення лікування, був

свербіж. Більшість випадків свербіжу виникали протягом першого місяця лікування і

мали тенденцію до зникнення з часом при продовженні прийому препарату.Табличний перелік побічних реакцій (тобто Таблиця 3)

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні обетихолевої кислоти у фазі І

клінічного дослідження, наведені у таблиці нижче за класами органів системи MedDRA

та частотою. Частота визначається як дуже поширені (21/10), поширені (від ≥ 1/100 до <

1/10)

Частота побічних реакцій у пацієнтів з ПБХ*

*Побічні реакції визначаються як події, що виникають з частотою, що перевищує або

дорівнює 5% у пацієнтів, які отримували обетихолеву кислоту, і з частотою, що

перевищує або дорівнює 1%, порівняно з групою плацебо.

4.9 ПЕРЕДОЗУВАННЯ

У пацієнтів з ПБХ, які отримували обетихолеву кислоту по 25 мг один раз на добу (у 2,5

рази вище рекомендованої дози) або 50 мг один раз на добу (у 5 разів вище

рекомендованої дози), повідомлялося про дозозалежне збільшення частоти побічних

реакцій, пов’язаних з печінкою, включаючи підвищення показників печінкових

біохімічних тестів, асцит, жовтяницю, портальну гіпертензію та загострення первинного

біліарного холангіту.

Серйозні побічні реакції, пов’язані з печінкою, були зареєстровані у

постмаркетинговому спостереженні у ПБХ-пацієнтів з декомпенсованим цирозом

печінки або печінковою недостатністю класу В або С за класифікацією Чайлда-П’ю,

коли обетихолева кислота застосовувалася частіше, ніж рекомендована початкова доза

5 мг на тиждень (див. Розділ «Особливі застереження» та «Особливості застосування»).

У разі передозування пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом і за

необхідності отримувати підтримуючу терапію.5. Фармакологічні властивості

5.1 Механізм дії

Обетихолева кислота є антагоністом рецептора фарнезоїду X (FXR), ядерного рецептора,

що експресується в печінці та кишківнику. FXR є ключовим регулятором жовчних кислот,

процесів запалення, фіброзу та метаболізму. Активація FXR знижує внутрішньоклітинні

концентрації жовчних кислот у гепатоцитах шляхом пригнічення синтезу de novo з

холестерину, а також шляхом посилення транспорту жовчних кислот з гепатоцитів. Ці

механізми обмежують загальний об’єм циркулюючого пулу жовчних кислот, одночасно

сприяючи жовчоутворенню, таким чином зменшуючи вплив жовчних кислот на печінку.

5.2 Фармакодинамічні властивості

Титрування дози

У дослідженні 1 у більшості пацієнтів, які отримували 5 мг обетихолевої кислоти один раз

на добу, спостерігалося зниження ЛФ до досягнення плато приблизно через 3 місяці.

Підвищення дози обетихолевої кислоти до 10 мг один раз на добу на основі

переносимості та відповіді забезпечило додаткове зниження ЛФ у більшості пацієнтів.

Фармакодинамічні індикатори

У дослідженні 1 застосування обетихолевої кислоти по 10 мг один раз на добу

супроводжувалося збільшенням концентрації FGF 19, FXR-індукованого ентерокіну, що

бере участь у гомеостазі жовчних кислот, на 173% від початкового рівня до 12-го місяця

дослідження. Концентрації холевої кислоти та хенодезоксихолевої кислоти

знижувалися.

2,7 мкмоль та 1,4 мкмоль, відповідно, від початкового рівня до 12-го місяця. Клінічне

значення цих результатів невідоме.

Кардіоелектрофізіологія

У дозі, що в 10 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу, обетихолева кислота

не подовжує інтервал QT до будь-якого клінічно значущого ступеня.

5.3 Фармакокінетичні властивості

Поглинання

Після багаторазових пероральних доз обетихолевої кислоти 10 мг одноразово пікові

концентрації (С max) обетихолевої кислоти в плазмі крові спостерігалися при

середньому значенні часу (Тmax) близько 1,5 години.

Медіана Tmax як для гліко-, так і для тауро-кон'югатів обетихолевої кислоти становила 10

годин. Одночасне застосування з їжею не змінювало ступінь поглинання обетихолевої

кислоти. Після багаторазового прийому обетихолевої кислоти у дозах 5, 10 та 25 мг один

раз на добу (у 2,5 рази вище найвищої рекомендованої дози) протягом 14 днів системні

експозиції обетихолевої кислоти збільшувалися пропорційно до дози. Показники експозиції гліко-обетихолевої кислоти, тауро-обетихолевої кислоти та загальної

обетихолевої кислоти (сума обетихолевої кислоти та двох її активних кон'югатів)

зростали більш ніж пропорційно до дози.

Стаціонарна системна експозиція (AUC 0-24 години), досягнута на 14-й день

застосування загальної обетихолевої кислоти, у 4,2, 6,6 та 7,8 разів перевищувала

системну експозицію (AUC 0-24 години), досягнуту на 1-й день після прийому 5, 10 та 25

мг один раз на добу відповідно.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові людини обетихолевої кислоти та її кон'югатів

становить понад 99%. Об'єм розподілу обетихолевої кислоти становить 618 л. Об'єми

розподілу гліко- і тауро-обетихолевої кислоти не визначені.

Елімінація

Метаболізм

Зв'язування з білками плазми крові людини обетихолевої кислоти та її кон'югатів

становить понад 99%. Об'єм розподілу обетихолевої кислоти становить 618 л. Об'єми

розподілу гліко- і тауро-обетихолевої кислоти не визначені.

Після щоденного прийому обетихолевої кислоти відбувалося накопичення гліцинових і

тауринових кон'югатів обетихолевої кислоти, які мають фармакологічну активність in

vitro, подібну до вихідного препарату, обетихолевої кислоти. Співвідношення метаболіту

до вихідного препарату для гліцинових і тауринових кон'югатів обетихолевої кислоти

становило 13,8 і 12,3 відповідно після щоденного прийому. Додатковий третій метаболіт

обетихолевої кислоти, 3-глюкуронід, утворюється, але вважається, що він має

мінімальну фармакологічну активність.

Екскреція

Після введення радіоактивно-міченої обетихолевої кислоти близько 87% дози

виводилося з калом через жовчовиділення. Менше 3% дози виводилося з сечею без

виявлення обетихолевої кислоти.

Конкретні групи пацієнтів:

Маса тіла, вік, стать, раса/етнічна приналежність: За даними популяційного

фармакокінетичного аналізу, маса тіла є значущим предиктором фармакокінетики

обетихолевої кислоти, причому з більшою масою тіла очікується менша

експозиція/концентрація обетихолевої кислоти.

Не передбачається, що вплив маси тіла спричинятиме значущий вплив на ефективність.

Фармакокінетика обетихолевої кислоти не змінюється залежно від віку, статі або

раси/етнічної приналежності.Порушення функції нирок: обетихолеву кислоту не досліджували у пацієнтів з помірною

та тяжкою нирковою недостатністю (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації

(ШКФ. англ. – eGFR) менше 60 мл/хв/1,73 м²).

У популяційному фармакокінетичному аналізі показник ШКФ більше 50 мл/хв/1,73 м² не

мав значущого впливу на фармакокінетику обетихолевої кислоти та її кон'югованих

метаболітів.

Печінкова недостатність: обетихолева кислота метаболізується в печінці у суб'єктів з

легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки (клас А, В та С за Чайлд-

П'ю відповідно), середнє значення AUC загальної обетихолевої кислоти збільшувалося в

1,1-, 4- та 17 разів у порівнянні з суб'єктами з нормальною функцією печінки після

одноразового прийому 10 мг обетихолевої кислоти.

Дослідження взаємодії лікарських засобів

Вплив обетихолевої кислоти на інші препарати

За даними досліджень in vitro, обетихолева кислота здатна інгібувати CYP3A4. Однак

дослідження in vivo не виявило жодного інгібування CYP3A4 при застосуванні

рекомендованої дози обетихолевої кислоти. У рекомендованих дозах препарату не

очікується, що обетихолева кислота інгібуватиме CYPs 286, 208, 209, 2019 та 206 або

індукуватиме CYPs 1A2, 286, 208, 209, 2019 та 344. Зниження регуляції мРНК

спостерігалося в залежності від концентрації для CYP1A2 і CYP3A4 під впливом

обетихолевої кислоти та її гліцинових і тауринових кон’югатів.

Дослідження in vitro свідчать про те, що обетихолева кислота та її гліциновий і

тауриновий кон’югати можуть інгібувати OATP181 і OATP183 (клінічне значення яких

невідоме), але не P-gp. BCRP, DATI, OAT3, OCT2 і транспортери MATE, при рекомендованій

дозі обетихолевої кислоти.

Дослідження in vitro показали, що обетихолева кислота та її кон’югати з гліцином і

таурином інгібують BSEP залежно від дози. Однак взаємодія препаратів in vivo через

пригнічення BSEP у пацієнтів, які застосовують рекомендований режим дозування,

видається малоймовірною. Індукція BSEP може відбуватися шляхом активації FXR

обетихолевою кислотою та її кон’югатами, які є антагоністами FXR.

Варфарин: Супутній прийом 25 мг варфарину у вигляді разової дози з обетихолевою

кислотою 10 мг один раз на добу призводив до 13%-го збільшення системної експозиції

6-варфарину та 11% зниження максимального МНВ.

Кофеїн (субстрат CYP1A2): Одночасний прийом 200 мг кофеїну у вигляді разової дози з

обетихолевою кислотою 10 мг одноразово призводив до збільшення AUC у плазмі крові

на 42% та збільшення C max кофеїну на 6%.

Омепразол (субстрат CYP2C19): Одночасний прийом 20 мг омепразолу в одноразовій

дозі з обетихолевою кислотою 10 мг (раз на добу) призводив до збільшення AUC

омепразолу на 32% та Cmax омепразолу на 33%. Клінічне значення невідоме. Не

спостерігалося клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні нижчезазначених препаратів у вигляді разових доз з обетихолевою кислотою 10 мг (раз

на добу):

Мідазолам 2 мг (субстрат CYP3A4): 2% збільшення AUC та Cmax мідазоламу.

Декстрометорфан 30 мг (субстрат CYP2D6): Зниження AUC на 11% та Cmax

декстрометорфану на 12%.

Дигоксин 0,25 мг (субстрат P-go): Збільшення AUC на 1% та зменшення Cmax на 3%

дигоксину.

Розувастатин 20 мг (субстрат BCRP. QATP181. OATP183): 22% збільшення AUC та 27%

збільшення Cmax розувастатину.

Вплив інших лікарських засобів на обетихолеву кислоту.

Дані in vitro свідчать про те, що обетихолева кислота не метаболізується значною мірою

ферментами CYP450.

Інгібітори протонного насоса (омепразол): Супутній прийом омепразолу 20 мг один раз

на добу з обетихолевою кислотою 10 мг один раз на добу призводив до збільшення

експозиції обетихолевої кислоти менш ніж у 1,2 раза.

Очікується, що це збільшення не буде клінічно значущим. Супутній прийом 40 мг

омепразолу 1 раз на добу з обетихолевою кислотою 10 мг 1 раз на добу не вивчався.

Інгібітори BSEP: Дані in vitro вказують на те, що тауро-обетихолова кислота є субстратом

BSEP.

6. Доклінічні властивості

ДОКЛІНІЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ

6.1 Онкогенез, мутагенез, погіршення фертильності

Онкогенний потенціал обетихолевої кислоти оцінювався в ході досліджень онконності

впродовж 2 років на мишах і щурах. У мишей не було виявлено пов’язаних з прийомом

препарату неопластичних явищ при дозах до 25 мг/кг/добу обетихолевої кислоти – дозі,

яка спричиняла системний вплив, що приблизно у 12 разів перевищував системний

вплив у людей при MRHD 10 мг. Щурам обетихолеву кислоту вводили у дозах 2, 7 та 20

мг/кг/добу. У дозі 20 мг/кг/добу (приблизно в 12 разів більше експозиції людини при

MRHD) обетихолова кислота спричиняла збільшення частоти виникнення доброякісних

гранульозоклітинних пухлин в яєчниках та доброякісних гранульозоклітинних пухлин у

шийці матки та піхві у самок щурів. У самців щурів не було виявлено жодних пов’язаних з

прийомом препарату неопластичних новоутворень.

Обетихолева кислота не була генотоксичною в тесті Еймса, тесті хромосомних аберацій

лімфоцитів периферичної крові людини та мікроядерному тесті мишей. Гліциновий

кон’югат обетихолевої кислоти також не був генотоксичним у тесті Еймса та тесті

хромосомних аберацій лімфоцитів периферичної крові людини. Тауриновий кон’югат обетихолевої кислоти не був генотоксичним у тесті Еймса і був негативним у тесті

хромосомних аберацій лімфоцитів периферичної крові людини за наявності

метаболічної активації; результати аналізу хромосомних аберацій за відсутності

метаболічної активації були непереконливими.

Обетихолова кислота, яку вводили перорально в дозах 5, 25 і 50 мг/кг/добу самцям щурів

за 28 днів до спарювання і протягом усього періоду спарювання, а також самкам щурів з

14 днів до спарювання і до 7-го дня вагітності, не впливала на фертильність самців і

самок або ранній ембріональний розвиток у жодній дозі (доза 50 мг/кг/добу приблизно в

13 разів перевищувала MRHD у людини).

КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Рекомендована початкова доза обетихолевої кислоти становить 5 мг перорально 1 раз

на добу протягом 3 місяців з подальшим титруванням до 10 мг 1 раз на добу залежно від

переносимості та відповіді. Починати терапію зі стартової дози 10 мг обетихолевої

кислоти один раз на добу не рекомендується через підвищений ризик виникнення

свербіжу.

Дослідження 1 було 12-місячним рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-

контрольованим випробуванням, в якому оцінювали безпеку та ефективність

Обетихолевої кислоти у 216 пацієнтів з ПБХ, які приймали УДХК протягом щонайменше

12 місяців (у стабільній дозі протягом щонайменше 3 місяців), або які не переносили

УДХК і не приймали УДХК протягом щонайменше 3 місяців. Пацієнтів включали у

дослідження, якщо рівень ЛФ був у 1,67 рази вищий за верхню межу норми (ВМН) або

більше та/або якщо загальний білірубін перевищував 1-кратну ВМН, але був нижчим за

2-кратну ВМН. Пацієнтів виключали з дослідження, якщо у них були інші захворювання

печінки, наявність клінічно значущих явищ печінкової декомпенсації (наприклад,

портальна гіпертензія та її ускладнення, цироз печінки з ускладненнями або гепато-

ренальний синдром), сильний свербіж або індекс за шкалою кінцевої стадії

захворювання печінки (MELD) становив 15 або більше балів.

Пацієнти були рандомізовані (1:1:1) для отримання або обетихолевої кислоти 10 мг один

раз на добу протягом усіх 12 місяців дослідження (n=73); один раз на добу протягом

останніх 6 титрувань обетихолевої кислоти (5 мг один раз на добу протягом перших 6

місяців, з можливістю збільшення дози до 10 мг на місяць, якщо пацієнт переносив

обетихолеву кислоту, але мав ЛФ в 1,67 рази вище ВМН і/або загальний білірубін вище

ВМН, або зниження ЛФ менше ніж на 15%) (n=70); або плацебо (n=73). Обетихолеву

кислоту або плацебо застосовували в комбінації з УДХК у 93% пацієнтів під час

дослідження і як монотерапію у 7% пацієнтів, які не могли переносити УДХК.

Первинною кінцевою точкою був аналіз відповіді на 12-му місяці, де відповідь

визначалася як сукупність трьох критеріїв: ЛФ менше ніж в 1,67 рази вище ВМН,

загальний білірубін менше або дорівнює ВМН і ззниження ЛФ щонайменше на 15%.

ВМН для ЛФ було визначено як 118 U/L для жінок і 124 U/L для чоловіків. ВМН для

загального білірубіну визначено як 1,1 мг/дл для жінок і 1,5 мг/дл для чоловіків.Досліджувана популяція на 91% складалася з жінок і на 94% з представників

європеоїдної раси. Середній вік становив 56 років (діапазон від 29 до 86 років). Середня

вихідна концентрація ЛФ становила 323,2 U/L, що відповідає 2,74-кратному

перевищенню ВМН. Приблизно у 29% пацієнтів концентрація ЛФ перевищувала ВМН у 3

рази. Середня вихідна концентрація загального білірубіну становила 0,65 мг/дл і була

меншою або дорівнювала ВМН у 92% включених пацієнтів. Розподіл пацієнтів за

критеріями стадії хвороби за Роттердамською класифікацією на початку дослідження

наведено в таблиці 4. Цироз печінки був наявний на початку дослідження у 4 пацієнтів

(5%) у групі прийому ОКАНАТу 10 мг вранці, у 7 пацієнтів (10%) у групі титрування

обетихолевої кислоти та у 9 пацієнтів (12%) у групі плацебо.

Таблиця 4: Роттердамські критерії оцінки стадії хвороби на початку дослідження 1

за групою лікування з УДХК* або без неї.

Відсотки базуються на непропущених значеннях для кожного моменту часу.

a. У дослідженні брали участь 16 пацієнтів (7%), які мали непереносимість і не

отримували супутню УДХК: 6 пацієнтів (8%) у групі обетихолевої кислоти 10 мг, 5 пацієнтів

(7%) у групі титрування обетихолевої кислоти і 5 пацієнтів (7%) у групі плацебо.

b. Початкова стадія: нормальний загальний білірубін і нормальний альбумін (значення

менше або дорівнюють ВМН і більше або дорівнюють нижній межі норми (НМН)

відповідно)

Помірно розвинена: підвищений загальний білірубін або підвищений альбумін.

Просунута: підвищений загальний білірубін і підвищений альбумін. Загальний білірубін

ВМН: 1,1 мг/дл (жінки) та 1,5 мг/дл (чоловіки). ВМН альбуміну: 35 г/л (жінки та чоловіки).

У таблиці 5 показано відсоток пацієнтів за групами лікування у дослідженні 1, які досягли

відповіді на первинну комбіновану кінцеву точку на 12-му місяці, а також на окремі

компоненти первинної кінцевої точки (тобто ЛФ менше ніж у 1,67 рази від ВМН,

загальний білірубін менше або дорівнює ВМН та зниження ЛФ щонайменше на 15%).

Загалом 33 пацієнтам у групі титрування обетихолевої кислоти, які не досягли відповіді

через 6 місяців і добре переносили обетихолеву кислоту, дозу було збільшено з 5 до 10 мг (один раз на добу). З цих 33 пацієнтів 13 (39%) досягли первинної комбінованої

кінцевої точки через 12 місяців.

Таблиця 5: Відсоток дорослих пацієнтів з ПБХ, які досягли первинної комбінованої

кінцевої точки на 12-му місяці в дослідженні 1 за групами лікування з або без УДХК

a. У дослідженні брали участь 16 пацієнтів (7%), які мали непереносимість і не

отримували супутню УДХК: 6 пацієнтів (8%) у групі обетихолевої кислоти 10 мг, 5 пацієнтів

(7%) у групі титрування обетихолевої кислоти та 5 пацієнтів (7%) у групі плацебо.

b. Пацієнти, рандомізовані до титрування обетихолевої кислоти, отримували

обетихолеву кислоту в дозі 5 мг протягом початкового 6-місячного періоду. На 6-му місяці

пацієнти, які переносили обетихолеву кислоту, але мали ЛФ в 1,67 рази вище ВМН і/або

загальний білірубін вище ВМН, або зниження ЛФ менше ніж на 15%, мали право на

титрування з 5 мг один раз на добу до 10 мг один раз на добу протягом останніх 6 місяців

дослідження.

c. Відсоток пацієнтів, які досягли відповіді, визначається за показниками ЛФ менше ніж

в 1,67 рази від ВМН, загальний білірубін менше або дорівнює ВМН, а також зниження ЛФ

щонайменше на 15%. Відсутні значення вважалися відсутністю відповіді. Точний тест

використовувався для розрахунку 95% Cs.

d. p<0,0001 для титрування обетихолевої кислоти та обетихолевої кислоти 10 мг

порівняно з плацебо. P-значення отримані з використанням тесту Кокрана-Мантела-

Хензеля для визначення загальної оцінки, стратифікованого за непереносимістю УДХК

та показниками АЛТ більше ніж у 3 рази вище ВМН та/або АСТ більше ніж у 2 рази вище

ВМН та/або загального білірубіну більше ніж у 2 рази вище ВМН.

e. Показники відповіді були розраховані на основі аналізу спостережуваних випадків

("le.", [n-спостережуваний респондент]/[N=популяція ІТТ]); відсоток пацієнтів зі

значеннями на 12-му місяці склав 86%, 91% та 96% для груп обетихолевої кислоти 10 мг,

титрування обетихолевої кислоти та плацебо, відповідно.

f. Середнє вихідне значення загального білірубіну становило 0,65 мг/дл і було меншим

або дорівнювало ВМН у 92% залучених пацієнтів.Середнє зниження ЛФ

Середнє зниження ЛФ у пацієнтів, які отримували обетихолеву кислоту, порівняно з

плацебо. Зниження спостерігалося вже на 2-му тижні, досягло плато до 3-го місяця і

зберігалося до 12-го місяця у пацієнтів, які приймали однакову дозу протягом 12 місяців.

Хоча в дослідженні 1 вивчалося титрування через 6 місяців, ці дані свідчать на користь

титрування обетихолевої кислоти через 3 місяці. На 12-му місяці у більшості пацієнтів у

групі титрування обетихолевої кислоти (де дозу обетихолевої кислоти було збільшено з 5

мг (один раз на добу) до 10 мг) спостерігалося додаткове зниження рівня ЛФ.

Середнє зниження ГГТ

Середнє (95% CI) зниження гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) становило 178 (137, 219)

U/L у групі прийому обетихолевої кислоти 10 мг, 138 (102, 174) U/L у групі титрування

обетихолевої кислоти та 8 (-32, 48) U/L у групі плацебо.

П’ятдесят одного пацієнта з первинним біліарним хілангітом (ПБХ), у яких рівень лужної

фосфатази (ЛФ) був в 1,67 рази вище норми або загальний білірубін був вище норми,

оцінювали на біохімічну відповідь на монотерапію обетихоловою кислотою. Двадцять

чотири пацієнти отримували обетихолову кислоту в дозі 10 мг один раз на день, а

двадцять сім пацієнтів отримували плацебо. Ці дані були зібрані в результаті об’єднаного

аналізу даних з Першого випробування і з рандомізованого, подвійного сліпого,

плацебо-контрольованого тримісячного дослідження:

Через 3 місяці 9 (38%) пацієнтів, які отримували обетихолову кислоту, досягли відповіді

на комбіновану кінцеву точку, порівняно з 1 (4%) пацієнтом, який отримував плацебо.

Середнє (95% СІ) зниження рівня ЛФ у пацієнтів, які отримували обетихолову кислоту,

становило 246 (165, 327) U/L, у той час як у пацієнтів, які отримували плацебо,

спостерігалося збільшення на 17 (-7, 42) U/L.

7. Опис

Обетихолева кислота є антагоністом фермезоїдних X-рецепторів (FXR). Хімічно

обетихолева кислота – це 30,7a-dihydroxy6а-ethyl-5b-choian-24-oic acid. Це порошок від

білого до майже білого кольору, розчинний у метанолі, ацетоні та етилацетаті. Його

розчинність у воді залежить від phi. Він мало розчинний при низькому рН і дуже

розчинний при високому рН. Його хімічна формула – C26H44O4, молекулярна маса –

420,63 г/моль, хімічна структура:

(Це фото взято з Google)

Таблетки обетихолевої кислоти випускаються по 5 мг та 10 мг для перорального

застосування.

8. Фармацевтичні особливості

8.1 Несумісність: Не встановлено

8.2 Термін придатності: Див. На упаковці

8.3 Інформація про упаковку

Обетихолева кислота, таблетки по 5 мг та 10 мг

Кожен блістер містить 10 таблеток

Кожна картонна коробка містить 10 х 10 таблеток з пакувальним вкладишем.

8.4 Інструкція зі зберігання та поводження

Зберігати при температурі нижче 30°C. Захищати від світла та вологи

9. Інформація про консультування пацієнтів

Печінкова декомпенсація та недостатність при неправильному дозуванні в ПБХ-

пацієнтів з класом В або С за класифікацією Чайлд-П’ю або декомпенсованим цирозом

печінки.

1. Проінструктуйте пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, про необхідність негайно

зв’язатися з лікарем, якщо у них виникли проблеми:

2. Симптоми прогресування захворювання або погіршення функції печінки, такі як

асцит, жовтяниця, шлунково-кишкова кровотеча або погіршення печінкової

енцефалопатії.

3. Наявні симптоми повної обструкції жовчовивідних шляхів (див. Розділ «Особливі

застереження при застосуванні», «Протипоказання»).

4. Проінструктувати пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд за ними, негайно

звертатися до свого медичного спеціаліста, якщо вони відчувають важкі або постійні

неспецифічні ознаки та симптоми погіршення здоров’я: нудоту, блювоту, біль у животі,

діарею, втрату ваги, лихоманку та озноб, погіршення або появу втоми, слабкість, втрату

апетиту або зневоднення.

5. Поінформуйте пацієнтів про те, що під час лікування обетихолевою кислотою їм

необхідно періодично проходити лабораторні дослідження для оцінки функції печінки.Сильний свербіж

Порадьте пацієнтам звернутися до лікаря, якщо вони відчувають новий прояв або

погіршення сильного свербежу (див. Розділ «Спеціальні прогрівання та застереження

щодо застосування»).

Зниження рівня ХС-ЛПВЩ

Повідомте пацієнтам, що їм може знадобитися пройти лабораторні дослідження для

перевірки змін рівня ліпідів під час лікування препаратом

Обетихолевою кислотою (див. Розділ «Особливі застереження при застосуванні»).

Застосування

Рекомендувати пацієнтам приймати:

•Обетихолову кислоту з їжею або без неї.

•Обетихолову кислоту щонайменше за 4 години до або через 4 години після прийому

смоли, що зв’язує жовчні кислоти, або з якомога більшим інтервалом (див. Розділ

«Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

10. Реквізити виробника:

SYNOKEM PHARMACEUTICALS LTD

Plot no.: 56-57, Sector-6A, ILLE ( SIDCUL) Ranipur(BHEL), Haridwar-249403 (Утаранчал)

Представлено компанією:

NATCO PHARMA LIMITED

11. Реквізити дозволу або номер ліцензії з датою

Mfg. Lic. No. 27/UA/2018, Дата: 29/05/2020

12. Дата перегляду

Червень 2020 року

Посилання:

https://www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/label/2018/207999s003lbl.pdf

https://www.ema.europa.eu/en/documents/product-information/ocaliva-epar-product

information_en.pdf

®️Зареєстрована торгова марка

Переглянуті товари

В список бажань Порівняти товар

Оканат-5 (Обетіхолева кислота) 5мг таб №100

В наявності

4 800 грн

Код товару: T00B353885

Доставка и оплата

Наш instagram